Військові серед цивільних: як спілкуватись, приймати й розуміти людей з досвідом війни?

Червоні прапорці» у спілкуванні.

Теми, які можуть бути делікатними для розмови: війна, політика, справедливість і несправедливість, почуття провини. Якщо людина сама хоче поговорити на ці теми, слід пам’ятати, що вона має право думати так, як їй подобається, і немає потреби переконувати в протилежному.

Не можна використовувати твердження, які принижують гідність, знецінюють досвід або можуть викликати бурхливу реакцію ветеранів і сприйматися як образливі. Ось приклади недоречних фраз:

  • Я теж збирався/лась піти на війну, але…
  • Війна – це жахливо
  • Ви пройшли жахи війни
  • Скоріше б те все вже закінчилось
  • А я чув/ла що там твориться…
  • Кому та війна потрібна…
  • Ми вас туди не посилали
  • Вони ж наші брати
  • Завжди мирно жили
  • Я знаю одного, він після повернення став неадекватним

Недопустимо ставити запитання, які можуть викликати важкі й потенційно травматичні спогади. Ось про що не варто запитувати:

  • Ти когось вбивав? а скількох ти вбив?
  • Ти бачив якісь відірвані частини тіла?
  • Ти бачив загиблих або як хтось помирає?
  • Що було найгіршим на війні/службі?
  • Радієш тому, що повернувся?
  • Там страшно було?
  • Коли обміняють наших полонених?
  • Чи вистоїмо ми в цій війні?
  • Коли війна (це все) закінчиться?
  • А ти привіз якусь зброю?
  • Як це – вбивати?
  • Як місцеві ставились до вас?
  • По тобі стріляли? А ти в когось?

🔺 Чому не можна стояти позаду військового?
(і як діяти правильно)
А Чули про «сліпу зону»?

Сліпа зона — простір підвищеної небезпеки

Коли ти стоїш позаду військового, ти перебуваєш у його сліпій зоні — частині простору, яку він не бачить і не контролює.
Для людини з бойовим досвідом невидимий рух ззаду = потенційна загроза.

Нервова система, що довго жила у стані бою, реагує миттєво та автоматично.

👉 Це може спричинити:
• різку оборонну реакцію
• спалах агресії або крик
• панічний відскок
• удар рукою/ліктем, штовхання
• стан “замороження” чи підвищену тривогу

Це не характер і не “емоційність”.
Це — робота нервової системи після війни.

Запам’ятати просту формулу

НЕ:
• не підходжу тихо ззаду
• не торкаюсь раптово
• не стою довго за спиною

ТАК:
• підходжу так, щоб мене було видно
• попереджаю словами: «Я поруч», «Я зараз підійду»
• поважаю особистий простір і бойовий досвід